Тепловий насос у котеджних містечках

Такі будівлі як котеджі, останнім часом набули широкого поширення. З огляду на це у багатьох куточках нашої держави почали з’являтися цілі житлові комплекси з розвиненою інфраструктурою та інноваційними технологіями у сфері комунальних послуг – котеджні містечка. Дані об’єкти зводяться з використанням високоякісних будівельних матеріалів та застосуванням енергозберігаючих технологій, тому використання як джерела теплової енергії сучасних теплових насосів, здатних залучати до циклу виробництва теплової енергії, безкоштовні відновлювані джерела енергії – дуже актуальне.

Для забезпечення кліматичних параметрів котеджів (опалення, вентиляція, кондиціювання, ГВП) можуть застосовуватися теплові насоси різних модифікацій. При цьому необхідно відштовхуватися не лише від фактичного теплоспоживання будівлі та її географічного розташування, а й геологічної характеристики прилеглої земельної ділянки. Для забезпечення теплової енергії сучасних житлових комплексів можна використовувати теплові насоси, здатні перетворювати низькотемпературну енергію різних джерел.

Велике поширення в цій галузі набули повітряно-водяні теплові насоси.

Цей вид теплових насосів дозволяє локально організувати теплозабезпечення необхідних об’єктів нерухомості. При цьому теплознімання проводиться з навколишнього повітря, що дозволяє відмовитися від виконання дорогих заходів з облаштування зондів грунтових і водяних колекторів. Завдяки застосуванню в повітряно-водяних теплових насосах високофункціональних агрегатів, їхня працездатність гарантована в широкому діапазоні температур зовнішнього повітря (від -25°С до +40С°). Ця особливість дозволяє застосовувати дані ТН у моноенергетичному, бівалентному та змішаному режимі роботи, повною мірою забезпечуючи всі кліматичні параметри.

Встановлюючи такий тепловий насос у котеджі, необхідно звертати увагу на основні правила його монтажу та експлуатації. Слід зазначити, що доцільніше виконувати встановлення теплового насоса за межами житлової зони в місцях безперешкодного доступу відкритого повітря. Це пов’язано з відсутністю необхідності облаштування повітряних коробів та невисокими вимогами до виготовлення опорного фундаменту. Однак, через різні обставини експлуатація теплового насоса із зовнішньою установкою не завжди можлива.

У такому випадку для розміщення приладу найкраще використовувати побутові, неопалювані приміщення (комори, гараж, технічні споруди). Категорично заборонено встановлення такого насоса в господарських будівлях з високим ступенем вологості, так як при роботі теплогенератора на повітроводах, стінах і конструкціях, що захищають, буде утворюватися конденсат, що негативно впливає на цілісність приміщення. Якщо як місце встановлення виступають верхні поверхи котеджу, то необхідно вжити заходів, що сприяють посиленню перекриття та додаткової його віброізоляції. Важливим заходом є внутрішня теплоізоляція приміщення.

Вона повинна бути виконана з дотриманням усіх технологічних вимог і дозволяє захистити будову від зайвої вологи і конденсату. Найбільш оптимальним варіантом є застосування приміщення, що вентилюється зовнішнім повітрям. Не рекомендується монтувати тепловий насос на дерев’яні перекриття. Проектуючи представлену теплонасосну установку особливу увагу необхідно звернути на місце установки обладнання, визначитися з підведенням зовнішнього повітря, виконати заходи, що забезпечують якісну шумо і віброізоляцію при експлуатації пристрою і врахувати технологічну можливість видалення конденсату, що утворюється.

Щоб організувати ефективну та безвідмовну роботу повітряно-водяного теплового насоса, встановленого всередині будівлі, необхідно забезпечити до нього досить значну подачу зовнішнього повітря. Для цих цілей прийнято використовувати спеціальні повітряні канали до проектування яких пред’являються дуже високі вимоги. Для зниження втрат тиску повітря, що всмоктується і випускається бажано використовувати обтічні конструкції з обмеженою кількістю прямих колін (не більше двох).

Витрата повітря в таких установках досить велика (від 2500 до 1000 м?/год) тому конструкція повітроводу повинна задовольняти заданим параметрам. Зовні вентилятори повинні обладнатися спеціальними захисними решітками з фільтрами, що дозволяє обмежити установку від попадання сторонніх предметів в теплообмінник. Підключення самого теплового насоса до повітряних каналів повинно проводитися із застосуванням стикувальних елементів і ущільнювачів. Саме розташування повітряних коробів повинно виконуватися з невеликим ухилом у зовнішню сторону, що дозволяє природним шляхом видаляти з повітроводу атмосферні опади.

Підключення теплового насоса до внутрішнього опалювального контуру здійснюється відповідно до розробленого проекту.

Крім усього іншого схема представленого теплового насоса потребує буферного накопичувача, щоб здійснювалося відтавання пластинчастого теплообмінника, методом реверсування циркуляції теплоносія. Також, використання буферного накопичувача дозволяє продовжити тепловіддачу в момент відключення електроенергії.