Теплові насоси

 

Ключовий момент ідеї теплового насосу – перенесення тепла в будинок від доступних та безкоштовних джерел навколо нас: від ґрунту, водойм, повітря, від промислових та побутових стоків. Причому тепло переноситься від джерела з нижчою температурою до споживача з вищою. Як це можливо? Вся справа у властивостях теплоносія (він же холодоагент) – циркулюючи по замкнутому герметичному контуру, він випаровується в одному теплообміннику, поглинаючи тепло і конденсується в іншому, віддаючи це тепло.

Задум простий і існує досить давно, але втілити таке інженерне рішення для опалення приватного будинку та зробити це економічно вигідним стало можливим лише з появою сучасних матеріалів та технологій – тепер тепловий насос – це універсальний технічний комплекс, ефективний, екологічний та безпечний. Одночасно система опалення, джерело гарячої води та система кондиціювання повітря.

Головна перевага теплового насоса в тому, що він на кілька десятиліть вперед позбавляє власника основної частини регулярних виплат, що постійно зростають, за енергоносії. Адже для роботи комплексу, навіть у найхолодніший час, потрібно лише близько 20% енергії (ця електрика, що витрачається на циркуляцію теплоносія), інше ви отримуєте безкоштовно – це теплова енергія, що «засмоктується» з навколишнього простору: з-під землі, з водоймища , Від повітря, від ґрунтових вод, від стоків. Таке рішення – відновлювана енергетика у вашому будинку вже зараз – великий крок до незалежності від постачання будь-яких видів палива.

У світі накопичено значний досвід експлуатації теплових насосів різних модифікацій, у тому числі тих, що відбирають тепло від промислових та побутових викидів. Кількість встановлених теплових насосів перевищила 100 мільйонів. Лідирує Японія – її частку припадає близько половини. На другому місці США та Китай, приблизно по 15-20 мільйонів виробів. Зростає популярність теплових насосів у країнах Європи – серед перших Іспанія, Греція, Італія, за ними – Великобританія та Німеччина. Є досвід і у нашій країні. Перші теплові насоси, розроблені та впроваджені в СРСР, використовували тепло незамерзаючого моря та тепло землі за кілька десятків метрів під поверхнею.